Завіса
Кричати без сенсу. Мене вже ніхто не почує.
Виходжу на сцену. Спектакль. Завіса. Антракт.
Мій розум байдужий - він більше ніщо не збудує,
Немов тільки вчора я склала із груднем конктракт.
Актори розбіглись. Лишились одні лише маски...
Але навіть їх одягнути не маю вже сил.
Є ще одна роль. Я можу зіграти Поразку,
Щоб потім дивитись на жменю обвуглених крил.
Не знаю, навіщо. Не плачу - і вже перемога.
Не ходжу до лісу вночі - і мій розум ясний.
Я більше не вірю, що десь ще знайдеться дорога,
Яка проведе мене в чисті з наївності сни.