Осінь прощає винних
Скільки втрачають час тихо зігнувши спину?
Осінь вивчає нас. Осінь прощає винних.
Мабуть, отак воно - було, забуте, й буде.
Тільки, напевно, айстри щось прошепочуть людям.
Скільки причин і правил! Стільки бажань і рішень...
Ми вже не маєм права бути достойні більшого.
Мабуть, не мали права бути людьми насправді...
І тільки в снах в`язниці наш-бо закон - це правда.
Осінь прощає винних в сірій бездушній масі.
Скільки зігнувши спину люди втрачають часу?
Скільки зігнувши спину люди втрачають світу?
Осінь збирає зброю; цілить у жовті квіти....