27.11.2017 17:27
для всіх
135
    
  2 | 2  
 © Георгій Грищенко

Безхатько

У підвалі взимку тепло, 

Тож й ночує там безхатько

Чоловік звичайний це б то

І до того ж він ще й батько.


З двох кімнатної квартири

Дочка вигнала заміжня, 

Ніч була, годин чотири, 

Думав він що дочка ніжна.


Й поселився він в підвалі, 

Так живе чотири роки, 

Де страждатиме він далі

Невідомо нині поки.


Де беруться такі діти, 

Які батька зневажають, 

Мабуть з дикої еліти, 

Нема грошей – виганяють.


Грошам моляться щоденно, 

Їх сучасність цьому учить, 

То ж й поводяться не чемно, 

Навіть совість їх не мучить.



м. Київ, 25.11.17.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.12.2017 00:20  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш! Безсовісних ще багато на світі білому. А безхатьків шкода по-людськи. Також маю вірші про таких нещасних людей. Та мабуть їм від тих віршів не легше. А безсовісні віршів не читають!