Спогад...

з рубрики / циклу «Віршовані думки...»

Сліди минулого назавжди в нашім тілі...

Вони є пройденого часу мотузки,

Що в’яжуть наші спогади прозрілі,

Розірвані сучасним на шматки.

Й немає значення, що спогад той затримав

У пам’яті – погане чи святе…

Одначе він сучасність десь розгнівав,

Бо правило порушив часове.

А спогад втім живе в нас автономно,

Яку би радість, біль яку б не ніс…

І діє в нас він часом безсоромно,

Мов мудрістю сучасність переріс.

Змиритися із ним не зайва справа,

Мені він не зашкодить далі жить.

Хороший спогад – згадка як вистава,

Поганий – досвід, щоб не повторить…

Ужгород, Вересень 2017 р.