Спогад лине в дні далекі

Десь, згубилося дитинство у роках,

Я ніяк туди стежину не знайду,

Лиш думками повертаюсь, за межу.

Там на зустріч тягнуть руки явори,

У дворі колишуть гойдалку вітри,

Там танцюють разом сонце і дощі,

І біжу я босоніж по спориші.

У бузку там можна щастя віднайти,

Й до веселки можна запросто дійти,

Там жучки танцюють весело в воді,

Там батьки мої щасливі й молоді.

Підкидає татко доню в небеса,

Мама стрічки в довгі коси запліта,

Я тулюсь до них і щастя через край,

Не спіши моє дитинство, зачекай.

Час дитинства є найкращий у житті,

Там душа живе в любові й простоті,

Я ніяк назад стежину не знайду,

Тільки думка й серце лине за межу.

8/5/2014

Візьміть участь в обговоренні