Важким повітрям забивало груди...
Сніжило смутком - засвітився грудень,
Втрачались дні, утоплені в думках.
Важким повітрям забивало груди -
У серці віднайшов притулок страх.
Боліло в скронях, ніби верховіття
Торкнулись їх засніженим крилом.
Сьогодні сонцю було мало світла,
Земля спинила вічності чолом.
І так було несамовито мало.
І так було!.. Хотілося зими.
Коли це вперше снігом засвітало,
Мені забракло в голосі струни...