19.09.2017 19:48
для всіх
106
    
  2 | 2  
 © Олександра

Осіння злива розтинає груди

Осіння злива розтинає груди

Осіння злива розтинає груди...

Виймає серце і пускає вниз.

За теплим сном спішать пожовклі люди, 

І чистий птах злітає в сіру вись.


Я закладусь на вічність з білим світом, 

Бо тільки зараз серце замовчить.

Я задихаюсь вижовклим повітрям, 

А осінь плаче, ніби їй болить.


І наче дощ не чув людських законів, 

Намалював безодні, як творець.

Виходить осінь у чужій короні —

В короні всіх зневірених сердець.


Осіння злива розтинає груди...

Виймає серце і пускає вниз.

За теплим сном спішать пожовклі люди, 

І чистий птах злітає в сіру вись.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.09.2017 12:27  Артюх Леся Вікторівна => © 

так по осінньому прекрасно!

 19.09.2017 22:58  Ганна Коназюк => © 

Сашо, давно тут не читала - як же ти "виросла" в творчому розумінні! Витончена красива поезія!