28.04.2011 14:54

-

982

25 | 27

 © Тарас Іванів († 2012)

Мої саночки

з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»

Це тільки сон, глибокий сон! 

А я уже злетів на трон! 

Подумав, грішний, що скрізь був, 

Що відчай смерті осягнув. 

Не дав Господь… А може дав? 

Усе, що сталось, я шукав? 

Ішов шляхом десь підсвідомо, 

Де дійсно було все знайомо. 

Здавалось часто – тут я був! 

І це вже було – лиш забув! 

Я йду, топчусь в своїх слідах, 

В давно минулого літах. 

О, як же помилки минути, 

Якщо тут йшов? Всіх обманути! 

Ось тут і Божа заковика: 

Куди б не йшов, моя лиш пика 

Червона в дзеркалі маячить, 

Ну хоч накрий, щоби не бачить 

Його малюнками бурди? 

Думки з’їзджають… Ви куди..? 

Я санки довбані знов пхаю 

Життя свого. Куди? - Не знаю. 

Та кажуть люди, щоб кататись, 

Ой як же треба їх напхатись.