О.Б
чим далі від мене,
тим більше й повніше в тобі,
твором роблюсь невідомим,
пряжуся двома в одному…
тобою і мною…
одне серце на двох,
птахом над прірвою світу,
крилами б’є об безодню,
розгойдує води мов дзвін…
від тебе до мене…
криницею прірви,
виром під звомпленим серцем,
води відійдуть й жадливі,
розімкне безодня вуста…
тобою і мною…
твердь дзвінкоголоса,
птахи над урвищем світла,
навпіл розділить моря,
наспіє одним поміж двох…
наше дитя…
