Половинка
з рубрики / циклу «Все і всі»
Ну хто я для тебе?
Ні сонце, ні ніч,
ні без меж синє небо.
Я тобі не правда,
і не тема для вірша.
І не потреба
рухатись швидше, вище.
Я тобі не ліки,
що допоможуть
від жару і болю,
і не ікона, на яку
цей біль ти замолиш.
Може я вихід,
що веде в потойбіччя,
до волі,
Може я вітер,
що голубить тебе,
мов тополю?
Може я краплі,
що течуть по шибці
до низу?
Може сльоза я,
що орає лик твій наскрізно?!
Може я пам`ять,
що вертає тебе у минуле,
або я подих,
що ти вранці відчула...
Байдуже... вже... байдуже
навіть якщо я тобі зовсім
байдужий...
і не пітніє на подих
маленьке люстерце,
ти половинка мого
невгамовного серця...
