Друга половинка

В п’ятницю Сашку удруге двадцять п’ять минає, 

А він другу половинку завзято шукає –

Отаку, що не гуляє, не п’є і не палить, 

Тіло в чистоті тримає, щодня їсти варить, 

Личко, ноги – як у Стоун, груди – як в Белуччі, 

На колесах від Порше, у шір’ї від Гуччі.

Про оце дає об’яви в журналі, газеті, 

Каже друзям, однодумцям, пише в Інтернеті.

І знаходить незабаром по формату фіфу!

П’є мед блуду з її тіла, з душі має втіху.

Заздрять друзі, клянуть долю, що їх не шанує, 

Ходять в церкву, просять Бога… а гляди, почує.

Та не чує їх ні доля, ні Бог, ні ікони, 

Тож даремно плавлять віск, б’ють попу поклони.

Не так просто, як здається, правити жінками, 

Цей талант бере хлопчина у тата чи мами.

Від батьків усе залежить, а не від «святих», 

Претензії не до неба, а лише до них.

Але це окрема тема – кого проклинати

Чи хто винен у невдачах – таточко чи мати.

Повернімося до фіфи, що Сашка вблажає, 

Бо й вона іти до церкви твердий задум має:

– Сашка! Милый! Ненаглядный! Повелитель мой!

Я желаю обвенчаться поскорей с тобой!

Витріщив очища Саша, розгубивсь на мить.

А фіфуля: – Я законно бажаю любить.

По щоці фіфулі сльози: – Я люблю тебе, 

От тому в кайдани шлюбу закую себе.

Зсунув брови Олександр, важко застогнав:

– Я ж у Неті й на папері чітко написав:

«Половинку собі другу в Вінниці шукаю…».

– Извини, Сашок любимый, я не понимаю, –

Розгубилась фіфа красна, розводить руками, 

А Сашко бурчить під носа – шле когось до ….. мами.

– В чем беда, мой повелитель??? Что во мне не то???

Я же, бог мой, в жертву чувствам сменила авто:

В гараже ржавеет «бентли», в «порошке» трясусь, 

От любви, мой скорпиончик, я не отрекусь.

Зчервонів Сашко. Очища на паркет поклав:

– Я ж по-чесному, Анжело, отам написав, 

Що шукаю собі другу! Другу я шукаю!!!

Бо одну вже двадцять років за законом маю.

Миколаїв, 18.09.2014