21.12.2017 16:51

для всіх

4486

16 | 17

 © Тетяна Чорновіл

Сни рудого хом`яка

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

ПОРА СПАТОНЬКИ

Рудий Хом’як в осінню пору

Трудився справно, аж потів.

Трави в нору й зерна в комору

Напхати встиг до холодів.

Вгорнувшись у постелю з моху, 

Уклався спати до весни.

Згори Зима йому потроху

Сніжить казкові теплі сни.

ЖОЛУДІВ НЕ ТРЕБА

З дупла наперекір негоді

Несуться Білки, теж руді:

– Агов, Хом’яче, спати годі!

Гайда під дуб по жолуді!

Хом’як крізь теплий сон бурчить:

– Комора в мене й так тріщить…

ЖУРЛИВИЙ СОН

На грядці виросла морквина

Величиною як ялина.

– За щоку не запхну ніяк! –

Журився в сні рудий Хом’як.

СОН БЕЗ ПІСЕНЬКИ

Злякавши хом’якові сни, 

Біжить Лисиця з гущини

Та й каже: – Сядь на язичку

Співати пісеньку дзвінку.

Хом’як сховався за горбок

І буркнув: – Я не Колобок!

Прокинувся – в норі пітьма, 

Лисиці хитрої нема.

ВИСОЧЕНЬКО

У небі хтось – торох-торох –

Розсипав золотий горох

– Зберу, – Хом’як думки снує, 

Це ж, мабуть, збіжжя нічиє.

Хоч височенько! Стриб та скік…

Проснувся, бо відлежав бік.

Мох розпушив, погриз зерна…

– Пшеничка, – каже, – теж смачна…

ХИТРУВАТИЙ СОН

Непроглядної пори

Бродить сон в кутку нори.

Ох, непроханий цей гість, 

Ще зерно в коморі з’їсть!

Сни достали хитруваті…

Час добро порахувати!

ЛІЧИЛОЧКА З КОМІРЧИНИ

РАЗ – Одна ячменю жменька, 

ДВА – морквина немаленька, 

ТРИ – горіхи й шкаралупка, 

На ЧОТИРИ – глоду купка

П’ЯТЬ – насіння дрібнувате…

Мабуть, досить рахувати, 

Спати час за дня чи ночі, 

Бо заплющуються очі…

МЕДОВИЙ СОН

У днину вітряну здаля, 

Де виє зимна завірюха, 

Дзвінкою піснею джмеля

Стікає сон в хом’ячі вуха.

В пахучих заростях квіток

Застиг медовий холодок, 

Ледь чутно дзумкає бджола…

Зима, що сон той підглядала, 

Сльозу з бурульки пролила.

Й розчулено в снігу розтала.