29.12.2017 00:01

для всіх

142

3 | 3

 © Олександра

Не дотримали вічність

з рубрики / циклу «Знову»

Помовчу кілька років. Скажу, що змогла.  

Небо синім стеклося від тіні й вина.  

Білим світом вляглося усе до зими.  

Всі серця ще живі, але тільки не ми. 

Берегли власні душі... згубили у снах. 

Воскрешали надію... погасла весна. 

Я трималась за прірву, допоки могла.  

Мої руки змастила чорна смола.  

Помовчу кілька років. А раптом мине?  

Раптом серце затихне, погасне з вогнем?  

Розбиваються вікна в поклоні зими. 

Всі дотримали вічність, та тільки не ми.