11.01.2018 05:28
лише 18+
342
    
  2 | 2  
 © Серго Сокольник

Погляд. Одній...

Погляд. Одній...

Як цікаво дивитись... Примружені вічі...

-Моно Лізо! "Колись"! Що за "Кодом Да Вінчі"

Ти приховуєш- зраду свою несміливу, 

Чи чуттєвості зливу, чи хтивість звабливу, 


Що прикрита покровом сімейної долі?

...п"є з корита вівця розклонована Доллі, 

Що сім"ю зберігає від ночі до рання...

Yes!.. Але Маргарита свій келих кохання


Відпила, доторкнувшись душею до тіла, 

Отого, із яким так солодко грішила, 

Ще не відавши Майстра свого... Із фантазій

Виникають реальні романи наразі...


...ти іще зберігаєш тепло свого дому, 

Та думками тікаєш до того Содому, 

Де смарагдова ніч лоскотатиме лоно...

І розтоплена пічка холоне... Холоне...


...приховала ряднина оголені груди...

Дочекатися днини... Що збудеться- буде...

Відлетіти до мороку місця події...

І у погляді не безнадія... Надія...


Ти обов"язку спадок важкий у шухлядку

Приховай, мов дитині своїй чоколядку, 

Що дістанеш утішить, коли вередує...

-не дивися!.. Бо поглядом свічку задуєш!..



 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.01.2018 19:57  Артюх Леся Вікторівна => © 

"Що збудеться -буде...")))))))))))

 14.01.2018 13:04  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий душевний вірш. Напрочуд вдале переплетіння інтимної і філософської ноток. Сумні відчуття, та автор мабуть таки й сумував при написанні.

 13.01.2018 04:41  Георгій Грищенко => © 

Чудово. Майстер є майстер.