Анатолій Костенюк Біля колін
Ти як зірка, що в безодні темній
доторкнулась променем грудей.
Я пішов на поклик твій таємний,
залишивши землю і людей.
У минулому я мав чимало
щастя, що скидалося на тлін.
Все, чого в житті душа бажала
я знайду біля твоїх колін.
15.01.2018 09:39 Тетяна Белімова => Костенюк |
 Дуже гарно) Затишно стало від Вашого твору. Напевно, кожна хоче, щоб їй присвятили такі вишукані і щирі рядочки))) |
15.01.2018 07:28 Каранда Галина => Костенюк |
 Сподобалося. Нагадало Заболоцького: "Я склонюсь над твоими коленями..." |