Другові
Вже вкотре, давній друг,
вночі мені наснишся.
Про мій життєвий круг
ти дбаєш, як годиться.
Коли жахи у снах
збираються навколо –
виходиш на мій шлях
і розриваєш коло.
І три твої сини,
дружина – ще красуня,
нагадують мені
розмов наших відлуння.
А ми, за кроком крок,
поєднані думками,
долаємо удвох,
дорогу між зірками.
Мої товариші
пробачать дивну звичку:
за упокій души
у храмі ставлю свічку.
