Ти - тільки пасажир
Вже осінь вітром дихає в обличчя,
Лишаючи останні літні дні
На сірому життєвому узбіччі.
А я стою й дивлюсь: вони ж мої.
Мої хвилини, задуми і плани,
Відкладені старанно на колись,
Стають щодня померлими думками,
Подіями, що вже не відбулись.
Здається, ще нічого й не вдалося,
А осінь вже чекає під вікном
Й повільно припорошує волосся
Сталевим невблаганним волокном.
Усе іде за заданим маршрутом.
Але чи кожен вибір справді мій?
І венами повзуть слова отрути:
"Ти тільки пасажир, а не водій".
