Зриває
Зриваюсь у біг,
Завірюха зриває покрівлі,
Гуркоче по бруку метал
І скрегоче пітьма,
У блиску останніх вогнів
Згасає місто.
Зриває святковий убір,
Ховає сріблясту імлу
І мури камінні
Змикають брами.
Святу кінець.
Мрія зникає між пальцями
Свічкою теплого воску.
А може єдиний то промінь
Темної зали,
Що знала розкішні бали?
Мовчання у темних кутках.
Було? Чи здалося?
Зриваюся знову
Та більше втікати даремно
З порожнього Міста.
У стінах відлунюють кроки
Нема голосів,
Якими наповнений час.
Зруйновано Ратушу
І механізм,
Що серцем відстукував ритм
Втомився від звуків усіх.
Зірвалося Місто.
