Святилище Кохання

Балада

В очах і відчай, і палка надія,

Юнак знайшов храм Древнього Кохання,

Храм потрощили дикі лиходії,

Враз гармонічне чується зітхання:

“Рожеві Мрії робляться лілові,

Не радують ні Милого, ні Милу,

Втрачає силу древній Храм Любові,

Якщо до нього не приходять Вірні.

Вляглося все — тріумфи і страждання,

Злі духи правлять по любові тризну,

Був славний Храм — Святилище Кохання,

Жаль тільки — ти прийшов сюди запізно.

Твоє Кохання розтопило Браму,

Твоя Кохана у світах блукає,

А я була — Верховна Жриця Храму,

Твоє Кохання до життя вертає.

Світ Почуттів — завжди Вогонь Священий,

Хай горе в льох просочиться змією,

На Вівтарі старому бачиш мене -

Ми — дві краплини з Милою твоєю.

Підемо разом через чорну гору,

Стрімкими кручами, стежиною лісною,

Кохана замість мене стане поруч,

І замість мене зробить крок з тобою.

Зневіри, зради хай зникають в хмарах,

І храм Кохання знову відродиться,

Піду я до відродженного Храму,

Служити буду, як Верховна Жриця.

Рожеві Мрії більше не лілові,

Вітають Милого, вітають Милу,

Відродить Силу древній Храм Любові,

Якщо до нього повертають Вірні.