Пісенька водяника

з циклу "Пісні старого Карло"

байка-фентезі

Я - Водяной, я - Водяной,
поговорил бы хто со мной.
"Летючий корабель"

Розступилась хитка трясови́на,

сірководень пахнув з глибини,

в тиху ніч випадковий хлопчина

біля річки зустрівся мені.

Тільки мить він встиг понервувати.

В місті знають, що я босоніж

біля річки люблю крокувати,

що не спатиму в місячну ніч.

Течія понесла його стрімко

і завмерла в чеканні пітьма,

бо співає моя катеринка,

як навколо нікого нема.

Сивину заховавши під кепку,

вкритий ряскою корбу кручу,

і від страху слабують на клепку,

хто мелодію з річки почув…

Пам`ятаю, в голодній знемозі

як тремтіла стареча рука,

як шарманку крутив на морозі,

не діждавшись за день п`ятака.

В тиші ночі заграю… й по всьому:

стане легше лежати мені,

повернувшись під ранок до дому

на безмовному темному дні.

Тим, хто спить у латаття обіймах,

ні до чого напружені дні:

справжній спокій – лише у глибинах

заколише, немов у вісні.