Поезія півночі
Розкажи мені тишею теплою,
Як читаєш поезію півночі.
І як вірші стають нестерпними
На порозі чужої вічності.
Як думки розривало зливою
Після першого взимку спокою,
Як зима ще була красивою,
А вершини були високими.
Хай би весна нарешті правила,
Принесла яблуневу гілочку...
Розкажи, як ранково марила
Твоя зірка самотня з півночі.