Сипнула ніч по небу злоті зорі

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

Коли в казки студені неозорі

Ще порошив непрохано сніжок,

Сипнула ніч по небу злоті зорі,

Вишукуючи провесни стежок

Через зими набридлі застороги.

І стихла снами в магію туманну,

За обрій, де сніжить небес яса.

Ступлю за нею в трепетну оману

У володінні Зоряного Пса,

Аж там, до Оріона ближче трохи…

Так легковійно в часу веремію

Жагою крилець миті тріпотять…

В лункій знемозі цій хіба зумію

Поміж думок римованих сум’ять

Відчути трепет зоряного світу?

Туманами, мов пасмами волосся,

Схід сонця ніч затьмила в вишині,

А серденько у зорях десь зайшлося,

Бо сну краєчком ти приніс мені

Букетик запашного первоцвіту.

Візьміть участь в обговоренні

18.05.2018 21:44 Надія Крайнюк => ©

Дякую, пані Тетяно, за чудовий ліричний вірш. Мої первоцвіти вже відцвіли: підсніжник кримський, проліска дволиста, адоніс весняний, медунка неясна, тюльпани лісові, фіалка, пшінка весняна. Вже й конвалія відцвіла.
***Є первоцвіт звичайний, і є слово "первоцвіт", під яким розуміють всі ранньоквітучі трав`яні рослини.
Ось так я Вам накидала первоцвітів.:-)
Хай щастить!

11.03.2018 13:32 Тетянка => ©