Тетяна Чорновіл Весни повівом...
Весни повівом ген на небозводі
Квітують тихі зорі в хороводі,
І ловлять у рожевому тумані
Нічної миті трепети останні,
Бо сонце зайнялось уже на сході.
В завіях зорів здогадатись годі,
Пересторога в серця калатанні
Чи то воно так мліє на світанні
Весни повівом?
Розквітло вир весняних мрій відтоді,
Як я блукаю в зоряній негоді.
Та все ж здолаю далечі туманні
Й тобі край неба спалахну в зізнанні,
Торкнувшись вій у трепетній дрімоті
Весни повівом…
13.03.2015 17:54 Люлька Ніна => © |
 Спокійний, ліричний і дуже милий вірш. Чудово! Сподобалось. |
12.03.2015 23:09 Ем Скитаній => © |
 чудово, Тетяно!..дійсно - чудово!.. |
12.03.2015 14:06 Світлана Рачинська => © |
 Я захоплююсь Вашою лірикою, пані Тетяно! Вірш прекрасний. Я відпочиваю душею читаючи Вас. |
12.03.2015 11:53 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Чудові подихи весни!) |
12.03.2015 07:36 Тетяна Белімова => © |
 Пані Тетяно, так ніжно. Давно я рондо не читала. Навіть не бачила у сучасних поетів такої форми)) Думала, що доба неокласиків залишила останні зразки цього поетичного жанру. |
12.03.2015 04:47 Георгій Грищенко => © |
 Гарно. |