На Привокзальній станції
Я закохалась в тебе ще давно.
Учора. Там, на Привокзальній станції.
Читала лиш "Кульбабове вино"
О пів на восьму. Біля лави. Вранці.
У синій куртці - згадую тепер -
Такий звичайний йшов собі до колій.
Тоді, здається, саме був четвер -
Мій кращий день - на крихту більше волі.
Ішов собі. Навушники і скейт.
Рюкзак на плечах, колір, ніби мокко.
І на футболці - вишивка "хендмейд" -
Оце єдине, що кидалось в око.
Такий серйозний, ніби неживий.
Буває часто тут таке з людиною:
Іде веселий той лиш, хто чужий,
Або вже - матір, всміхнена з дитиною.
А ти - як всі. Нахмурений, мов день.
А, може, просто пісня не подобалась?
Ти навіть рук не витягнув з кишень.
А я сиділа. Мабуть, знову згорбилась.
В ту мить читати геть перехотілося,
Холодна лава стала крижаною.
І навіть рейки тихі пожалілися,
Що їм набридло бігти під стіною.
А ти ішов. Куди? До перших колій.
Спинивсь на мить і поруч збоку сів.
Було в очах і втоми вже доволі,
І сон з думок прогнати теж зумів.
Отак ти якось і зловив мій погляд.
І - диво: посміхнувся. Просто так.
За мить проїхав чорнобокий потяг,
А світ мій - перевернутий навспак.
"Привіт" - згубили дикі потяги,
"Привіт" - тріщали колеса валіз.
Ти врятував мене тоді від протягу
Самотності. За комір ледь не вліз.
Так дивно було просто говорити,
І серце мліло: мова, наче з гір!
От хто б міг слову так людей навчити...
Я б віддала усе за це, повір.
"Вино" - читав. А я не дочилала.
Розмова в нас - як в друзів почалась.
Чому заговорила? Я не знала.
Можливо, просто волі віддалась.
У тебе справи десь собі чекали,
А я тобі віддала вільний час.
Скрипучі рейки поблизу співали,
І голос чийсь лунав там повсякчас.
Тебе тоді ще вечір ледь не кликав,
"Ти хто такий?" - питалося в мені.
Тоді ген місяць був іще великий,
Від нього зорі вбралися в вогні.
"Зі Львова я. У гості тут приїхав..."
До кого ж? - запитала. - Чи до всіх?
Надворі дощ застуджено запчихав;
Десь зовсім поряд чувсь дитячий сміх.
Ішов собі. Провести не лишився.
"То ким ти є?" - питалися світи.
Той білий вечір почорнів й змінився.
"Вино" забрала. Встала, щоб піти.
...Отак було. Близьким мені ти здався.
Чи схожим просто був на власний світ.
Бувай! Чи ти наснився? Не назвався...
Я тобі якось ще скажу "привіт".
Скажу:
Я закохалась в тебе ще давно.
В четвер. На Привокзальній станції.
Читала те "Кульбабове вино"
О пів на восьму. Біля колій. Вранці.
