Скільки з ночі листів тобі порвано!
Скільки долу пролито чорнил!
Пострічався я з тугою чорною
І минути немає сил.
Ти, хранителька старосвітності,
Милий сторож моєї судьби.
Я пишу це тобі для вірності,
Аж ніяк не для похвальби.
_
Сколько писем к тебе разорвано!
Сколько пролито на пол чернил!
Повстречался с тоскою черною
И дорогу ей уступил.
Ты, хранительница древностей,
Милый сторож моей судьбы,
Я пишу это все для верности,
А совсем не для похвальбы.
