В моєму півсвіті лупить по вікнах дощ

з рубрики / циклу «Осягнення суті (філософська лірика)»

і тіні танцюють пристрасне напівтанго

душа-полонянка, котра потребує прощ,

уперто вправно шикує страхи за рангом

Та за вікном аж ніяк не дощі, а метуть сніги,

і приводів зовсім нема для сум’ять та жалю...

то певно так відбивається істинна суть жаги

сягнути балансу між близькістю й даллю....

Тож просто в задумі довго дивлюсь у вікно

знесиленим кошеням там шкребеться вітер

лячно замислитись: скільки весен отак було

незмінна як завжди лише незворушність світу

Харків, 21.03.2018

Візьміть участь в обговоренні

01.04.2018 23:01 Артюх Леся Вікторівна => ©

Сподобався Ваш вірш! Справді незворушно...

25.03.2018 01:06 Серго Сокольник => ©

Надривно... Виправіть ВЕСЕН, там одруківка, Тань) Люблю Ваше

Сльози скривджених
Будь-який переплачуть дощ,
Правда, любов і віра -
Найясніша зброя,
Над землею України,
Над душами міст і площ -
Слава героям,
Синам і дочкам
Вкраїни.

Дуже хороший вірш, с ліричними зворушливими образами. Кошеня-вітер особливо сподобався)). Та все ж світ мусить повернути нам весну, з дощами, що луплять у вікно).

Чомусь відразу почала читати вголос. (Таке вкрай рідко зі мною трапляється). Дуже близьке. Душа потребує прощ і страхи за рангом...

Вітер знесиленим кошеням шкребеться. Все так зрозуміло і відчутно!



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ