Моєму чоловікові – воїну АТО
Той сум важкий, вдавлюючий
До сірої принишклої землі,
І усмішка вперта, вимушена на обличчі
І погляд втомлений і звичний твій…
З тремтінням, в хворобливому сум’ятті
Боюсь сполохати щасливу мить,
Так ніжно, гаряче в любовному багатті
Одна душа на двох у нас щемить.
Одна душа – в неспокої, в томлінні,
Молилась про спасіння і життя,
А інша – та ятрилась в піднебесному склепінні
З твердою вірою у вороття!
30 серпня 2014
