Знову бракує розмов як повітря
знову бракує розмов як повітря
хоч не з тобою, хоча би із вітром
світло згасає, то скільки нам ночі
знов закривати обпечені очі?
скільки терпіти цю ломку бездушну
що вже потроху висмоктує душу?
ти як наркотик, який б`ється в крові
як же бракує чужої любові...