Прощання
Ностальгія Порталу:
Давно вже я тут не жила.
Мені в жилах тепер не клекоче розбурхана кров,
І тепер вже ніхто не розкаже для мене, яка в мене дивна любов.
Бо вона тут є тільки у теплих старезних віршах.
Говоріть вже без мене. Я довго тікала сюди,
Просто так, для архіву. Бо більше не знала ще де
Поселити вірші, яких доля бездомна веде,
Яких доля забула, як зникла та тяга: мовчи.
Я писала колись, коли було так тепло, як вдень.
Я була ще малою, а руки боліли, як тут.
І мені бракувало тих дивних незнанних пісень,
Які часто вплітались у серця гарячого стук.
Не писати, що хочеш, болітиме - стерти папір.
І нехай і не вдарить, але заболить просто так.
Серце навіть у тиші зірветься, як загнаний звір.
Навіть в теплому домі усе переверне навспак.
Рима... як же набридла! Нехай же хоч трохи змовчить.
Я прощаюсь для того, щоб врешті шукати себе.
Я втомилась чекати і зірвусь іще деінде.
Бо мене тут немає. Мене вже немає ніде.
