Спалахи
А щастя є!.. Воно в простих речах.
Воно в усмішці донечок і сина.
Коли незримий клопіт на плечах
Й нудка печаль, тоненька мов ворсина,
Снує…
То озирнусь. І що я бачу? – Рай!..
Любов, кохання, діти, поцілунки –
Усе моє! І зорі, й небокрай,
І навіть кава – Божі подарунки!
Промінчик цей – не мультик у «три де».
Він тут і зараз, й в кожному світанку.
А щастя тихо спалахом впаде
Мені у кухоль – вип’ю до останку!..
Київ, 25.04.2018
