Залишилась одна розрада...
До рота пальці - веселий свист.
Прокотилась брехня чи правда
Що розпусник я та скандаліст.
І смішна, і безглузда втрата!
У житті маю безліч таких.
Сором в Райські не вірив врАта
Шкода досі не вірю в них.
Далечінь, золотавий мій обрій,
Все згоріло у мареві днів.
Осередком скандальних історій
Був, щоб ґніт мій яскраво горів.
Дар поета і пестить, і шкрябать,
Він від фатуму має тавро.
Бо троянду тедітну і жабу
Повінчать намагалось перо.
Хай не склалися і не збулися
Ці думки у рожевих тонах.
Та чорти як в душі розвелися,
То і янголи були в панах.
За веселощі ці каламутні
Йду із ними у інші світи.
Попросити я хочу присутніх,
Як настане мій час відійти, -
Щоб за всі за гріхи мої тяжкії,
За невіру в небес благодать
У сорочці поклали за звичаєм
Під іконами помирать.
_
Мне осталась одна забава:
Пальцы в рот - и веселый свист.
Прокатилась дурная слава
Что похабник я и скандалист.
Ах! Какая смешная потеря!
Много в жизни смешных потерь.
Стыдно мне, что я в Бога не верил.
Горько мне, что не верю теперь.
Золотые, далекие дали!
Все сжигает житейская мреть.
И похабничал я, и скандалил
Для того чтобы ярче гореть.
Дар поета - ласкать и карябать
Роковая на нем печать.
Розу белую с черною жабой
Я хотел на земле повенчать.
Пусть не сладились, пусть не збылись
Эти помыслы розовых дней.
Но коль черти в душе гнездились -
Значит, ангелы жили в ней.
Вот за это веселие мути
Отправляясь с ней край иной,
Я хочу при последней минуте
Попросить тех, кто будет со мной, -
Чтоб за все за грехи мои тяжкие,
За неверие в благодать
Положили меня в русской рубашке
Под иконами умирать.
Київ, 16.09.2016
