розрада...
вернувся додому у тяжкій розраді...(Леся Українка)
1.
птахи розплескали калюжу,
топтали, творили болото,
коли між собою сварились
за місце у тіні
зруйнованої огорожі,
за якою - руїна будівлі
(хатини, може...).
за руїною - сад
розстріляний і згорілий,
широкий,
просторий.
а поза садом -
ріка печалі
вела свої води
степом горя,
біди і зради.
берега протилежного
намагались дістатися орки -
одного за одним
їх підбирала ріка,
ховала в глибини водні.
сонце іноді визирало -
сміялось з ординної дурі.
зграя сварливих граків
раптом злетіли від огорожі у степ
з криками і верещанням -
в паніці
орки від переляку
розбіглися урізнобіч
у пошуку порятунку
бридкими, смердючими тварями.
місцеві мешканці
за вітчизну тих недоумків
влучними пострілами влучали.
гроза реготала
до зливи з небесного ока,
блискавками добивала
твар небиту ординну.
...і все то було
весело і печально
бачити і споглядати
як гине,
падає мертво живе,
як обгризають звіри
труп забитого нелюда, що
у заздрості,
в люті,
в зненависті
так і не зміг подолати
тиху ріку печалі
степу горя, біди і зради...
2.
з міцно стиснених вуст
ні вимовлень, ні промови.
предмети вбивств вибухові
ловить долоня долі -
сміється в обличчя смерті.
Фортуна у святі, оваціях
переможно
махає стягцями значень
визволення і свободи.
вітер танцює степом!
сонце зливає світло
ніжності.
свіжістю омивань
млость і ласкавість
квітам і травам степу
дарує радісна злива.
бурхлива шумна гроза
за обрій переступила
усміхнена і весела...
...от лише тільки чи зникли
з відлунням грози у природі
підступництво
і злодійство?...
...заплющені очі втомні
наповнені
баченим
болем...