Покинуті
романс
Його покинули, забили вікна
давним-давно, багато літ тому.
А він до пустки все ніяк не звикне,
за мешканку прийняв її саму.
Ти не насмілишся зайти у нього,
хоч бачиш порух штори у вікні –
там просто протяг простору пустого
ховається у непогожі дні.
Його покинули, вікно вагону
жіноча зафіранила рука.
А він іде по людному перону,
куди нестиме натовпу ріка.
Ти не насмілишся його спинити,
хоч пустці, що в очах, усе одно –
там просто вітер ніс на шпали квіти
тому багато літ, давним-давно.
