Незбагненна Краса
Сонет
Твоя незбагненна Краса таємнича
В серпанку чаклунськім завжди,
Твоя неосяжна Краса потаємна,
На серці лишає сліди.
Душа потерпає, здригається серце,
Красу заклинають: «Зажди!
Не йди, почекай, - умовляють даремно
Знедолені серце, душа
(Просякнуті болем, Надією повні), -
Ти нас не покинь, не рушай!
Ми вічно страждаєм, ми спокій не знаєм,
Господь, без Краси не лишай!
Красиве, Прекрасне і Тьмяне, і Ясне
У вирі життєвим кружляй!»
