Ганна Коназюк Старенька груша
А день збіга, як молоко з каструлі.
Весняний, гожий, пишний, чарівний...
Старенька груша, ставши на ходулі,
Вдивляється у травень молодий.
І рік за роком стримане чекання,
Весною - нареченої вінок...
Коли ж настане час її вінчання?
І любий хто? Лиш пригорща думок.
Але укотре чепуриться груша,
Суцвіття біле - це ж яка краса!
Хоча й не юна, та струнка і дужа
І в серцевині мрія не згаса!..
Київ, 04.05.2015
09.05.2015 23:45 Алла => © |
Боже, ви наче прочитали те, що в моїй душі! А в селі ж у кожнісінькому дворі колись росла груша. І навіть зараз, по тих місцях, де колись стояли старі хати, залишились тільки горбочки землі... І груші... Сухі, трухлі, з покрученим часом віттям... Та й вони досі "вдивляються у травень молодий..." |
06.05.2015 19:00 Тетяна Чорновіл => © |
 Такі щемливі ніжні образи! |
06.05.2015 09:39 Тетяна Белімова => © |
Старенька груша)) Мій дідусь іще саджав )) |
05.05.2015 10:02 Деркач Олександр => © |
 Дуже гарно! |
05.05.2015 09:02 Олена Вишневська => © |
 Осяйний такий віршик, Аню! Сподобався! |
04.05.2015 23:03 Панін Олександр Мико... => © |
 Кожному по мрії його. Чудовий вірш. |
04.05.2015 19:20 Тетяна Белімова => © |
 Зворушлива замальовка)) Образ старої Груші таким вийшов рельєфним, переконливим)) |
