09.05.2011 09:29
-
7040
    
  5 | 8  
 © Лукан Наталья

Про зайчика

У малого зайченяти 

загубилася десь мати. 

Зайчик спав, тоді прокинувсь: 

- Де ж матуся? Де поділась? 


Він сидів і озирався. 

Тут горобчик десь узявся: 

- Що ти, зайчику, сумненький? 

Чи замерз? Чи голодненький? 


- Так, без мами я сумую, 

я гукав – вона не чує. 

І сказав йому горобчик, 

бо розумний він був хлопчик: 


- Ти нікуди не тікай, 

на стежині цій гуляй, 

бігтиме якась зайчиха – 

то і буде тобі втіха. 


Бо для всіх малих зайчаток, 

всіх пухнастих дитинчаток, 

будь-яка зайчиха-мама 

буде ніжна і ласкава. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.09.2013 10:56  ірина => Антоніна Чернишенко 

того,що мені потрібно я не знайшла

 12.05.2011 19:23  Сон Блакитного Сонця 

Гарно,гарно написала


Про зайчатко нагадала.

 11.05.2011 09:20  Наталка Янушевич => © 

Гарно.

 10.05.2011 14:35  Антоніна Чернишенко => © 

Гарний віршик, мені так і захотілось до того зайчати, пригорнути, зігріти