П’ятниця, 13
ЗНО, система «Вибір" фантастика
Ну який дурень придумав ЗНО з «Вибору життя» поставити на п’ятницю, 13!?
Чи це вже така підленька натура в людини, отак пожартувати над дітьми. Ні, щоб у вівторок, щоб був толок… Так ні ж, нате вам, їжте! Звісно, йому добре, він, небось, не на Плутоні такі ідіотські графіки складає. А мені що робити оце? Я й на звичайній контрольній, бува, завалююся, якщо мені, не дай бог, чорна кішка дорогу перебіжить! Хоч і знаю наче все, а руки-ноги трусяться-трусяться, і око праве тіпається. Таке, бува, понаписую, що ні в які ворота… Сам потім читаю – дивуюся, як можна було так тупити. А тут, можна сказати, вся доля на волосині висить. Це вам не хухри-мухри: ЗНО «Вибір життя»… Та ще й у п’ятницю, 13!!! Що, не можна було на 7 липня поставити, чи на 8 серпня! Для гармонії чисел! От і мучся тепер через якогось драного, прости господи, остолопа.
Добре було нашим батькам! Закінчив школу – і точно ніде з Землі не дінешся. Смішно зараз слухати, як вони про екзамени розказують. Ці, як їх… а! шпори писали! А вчителі теж переживали, аби двійку нікому не вліпити. Ледь не самі випускникам правильні відповіді підсовували, задачки тихцем їм рішали. Так а на кону що було? Подумаєш – робота! Типу, погано здаси – на завод підеш. Або на ферму свиням хвости крутити! (Це мама так розказувала, я не зрозумів, нащо їх крутити, а перепитати засоромився, скаже – неук). Ех, пізно мене батьки народили, пізно! Випускайся я хоч на 3 роки раніше – була б житуха! Крутив би ті хвости, та хоч і гівна тягав би, але ж тут! на Землі! А після того, як той довбаний «Вибір життя» ввели, то все, кришка! Шансів у мене, м’яко кажучи, малуватенько…
А все через тих умників, які додумалися, як за рахунок молоді швиденько Об’єднані колонії Землі заселити… Коликів їм у печінку… Схема проста. Закінчуєш школу – здаєш ЗНО з «Вибору життя». Це такий ментальний екзамен. Писати нічого не треба. Сідаєш, тобі на голову такий собі шлем надягають. сидиш і думаєш. Питання самі в голову лізуть, а ти на них типу відповіді придумуєш. Отримуєш бали – від 0 до 200. Потім реєструєш свій електронний кабінет в системі «Вибір», і дивишся, на що ти з своїми балами можеш претендувати. Щасливчики від 180 до 200 можуть хоч і на Землі залишитися, хоч на Марс поїхати – там цивілізація нічогенька така. А от якщо менше 50 – то труба діло. Влип по повній. Плутон буде за щастя, якщо ще прийме. А швидше за все крутитимешся на якісь камінюці навколо Сатурна, до якої пасажирські шатли раз на три земних роки прилітають. Ніяка соціальна реклама, ніякі гроші за десятиліття не продвинули колонізацію так, як оця триклята система «Вибір Життя» за три роки! Бо ж який тут, в біса, вибір…
Вони туди, в ЗНО, нашпигували всяких запитань з-підковиркою… «відстань до Юпітера в перигелії» і «загальна кількість розвіданих родовищ води на Марсі» - то квіточки… Те визубрити можна! Хоч та кількість щодня й міняється, однак: зранку перед ЗНО останні оновлення проштудіював, і все… Але ж оті «логічна частина», «рівень інтуїції», «швидкість реакції», «емпіричний показник», «емоційна складова», то взагалі, вибачте, триндець… Ну яка в мене може бути «емоційна складова» в п’ятницю, 13-го, на ЗНО! Після того, як я галопом дібрався з якогось Засілля в стольний град, пройшов через стоп’ятсот блокпостів, рамок метало-детекторів, вивернув кишені перед поліцією, і сиджу тепер, тут, зопрілий і захеканий… Та хреновенька в мене емоційна складова. В мене й «логічна» не фонтан, якщо чесно… Але ж, блін! Хвости крутити я точно здатен, кому хоч! (Треба таки в мами перепитати, що воно в біса значить. Ну вираз класний, що б там не було.)
Минулорічний випуск у нашій школі непогано відстрілявся. Аж 5 чоловік за Землі залишилися, троє на Марсі, всі більш-менш пристроїлися, крім Тольки Водяного. Той, кажись, «емпатію» повністю завалив, інше теж так-сяк. Кукурікає зараз десь на супутнику Плутона… Я до цього й не знав, що в того Плутона супутники є! Він і сам не рай, а то ще й супутник.
Мені хоча б 120 балів якось нашкребти… Щоб хоч не далі Урану! Мені то ще ладно, а от маму жалко! Переживає! Та хто б не переживав: рідну кровиночку з Землі, фактично, виселяють! І начеб-то все чесно, не придерешся! Об’єднані колонії розвивати треба? – треба! Гарно вчитися треба було? – треба! Хочеш ближче до цивілізації, а пільг не маєш – давай високий бал! Або – плати компенсацію у фонд розвитку колоній. А в мене ні пільг, ні грошей… Та й ума, якось, не сім п’ядей… Хоча, два роки тому відмінниця одна ЗНО так завалила, що не тільки золото своє зрізала, а й ледь-ледь диспетчером на Деймосі втиснулася!
От такі-то пироги, малята…
Так… часу в мене ще хвилин 20… «Вільні думки» відстріляв якось… Цікаво, на скільки балів вони оцінять? Чи розсердяться, що я про їхню систему думав, та взагалі нуляку впаяють? Так а про що я ще можу думати, сидячи отут, в п`ятницю, 13-го, та ще й з цією штуковиною на голові!
Зараз зосередитися, настроїтися, і переходити до «емоційного показника»… Спокійно, брат, спокійно… Нервових на Землі не залишають… Ех, хоча б не далі Урану…
Лубни, 12.07.2018.
