Памʼять
Писати мають писарі
А я просто записую
Для пам’яті
Спочатку пам’ять тверда
як стара стіна
на якій усе здається важливим
Малюнки змінюються
як пейзажі за вікном
непомітно
майже тихо
Тоді це ніби не так значимо
здається що все можна замалювати
сховати під новим кольором
і почати спочатку
І ти малюєш далі
Обережно
вперто
іноді навмання
Ти пам’ятаєш запах фарби
той густий запах
який лишався на руках
і ніби проникав під шкіру
Пам’ятаєш як важко вона відмивалася
як дивився на свої долоні
і думав що це важливо
що саме цей нарис
саме цей штрих
щось пояснює про тебе
Тоді кожен малюнок був правдою
Але дивна річ
ти майже ніколи не прокидався тим самим
І щоразу ставав трохи іншим
Трохи старшим
трохи втомленішим
або просто навчився краще ховатися
І тоді замальовував попередній малюнок
Ніби щоб більше його не бачити
Ніби щоб не згадувати
яким був ти
Бо інколи найстрашніше
це зустріти себе колишнього
Того хто вірив занадто сильно
любив занадто чесно
боявся бути покинутим
і все одно лишав серце відкритим
Тому ти наносив новий шар
ще один
і ще
І минав час
Той дивний час
який нічого насправді не забирає
а просто ховає глибше
І одного дня
ти повертаєшся до тієї стіни
Повільно
шар за шаром
знімаєш фарбу
І раптом згадуєш
Як пахли ті дні
якими холодними були ранки
як тремтіли руки
як сильно хотілося бути зрозумілим
як боліло те
про що зараз вже майже не думаєш
І ти дивишся на старі малюнки
ніби на когось знайомого
кого давно не бачив
І розумієш
Пам’ять лише на перший погляд схожа на стіну
Насправді вона все пам’ятає за тебе
Вона знала тебе тим іншим
якого ти завжди боявся пригадувати
А сьогодні
можливо
ти нарешті доріс
щоб просто його прийняти
11.11.2025