Барвінок
Пейзажна лірика
Лірика
Показався з-під снігу барвінок
Під кущем голубого бузку.
Тут росте, бо так любить затінок
Між цих квітів собі в холодку.
Посадила його ще матуся
Так давно у своїм квітнику.
Вишивати барвінок навчуся,
Як вона на своїм рушнику.
Вишивала на щастя, на долю
І в дорогу далеку дала,
Щоб свій край я любила до болю
І стежину назад віднайшла.
Я так довго по світу блукала
І додому верталась не раз -
Слід матусі своєї шукала,
Та лиш смуток встрічав кожен раз.
Потемніли в хатині віконця -
Вже матусі немає тепер,
Лиш барвінок всміхається сонцю
І сльозу на лиці вітер втер.
09.03.2018
