Сонячний зайчик

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

Десь за полями сонце осяйне

Прокинулось, манірно позіхнуло,

Залоскотало променем мене

І цілу пригірщ зайчиків сипнуло.

Розбіглись враз веселі стрибунці,

В вишневім цвіті їхній сміх розлився,

А цей ось – залишився у руці,

До пальців теплим вушком притулився.

Струсивши з трав налякану росу,

Минаючи кульбабок квіти сонні

Я золотого зайчика несу,

Коштовний дар від сонця у долоні.

Візьміть участь в обговоренні

09.05.2011 23:46 Наталка Янушевич => ©

Консультувала молоде подружжя. Решта - конфіденційно.

Шашликів не було, бо працювали сьогодні. Зате м`ясо по-французьки вдалось.

09.05.2011 23:23 © ...

Дякую! З шашликів прийшли? Десь Вас чути не було :)))

Гарний вірш.

Це поки що не ті зайчики. Виникла, правда, ідея написати про злих зайців і нещасного кондуктора, але треба, щоб Сердюк трохи відійшов :)))))

09.05.2011 20:06 Микола Щасливий

А я прочитавши назву вже думав про щось типу пісні Гарика Кричевського...

Цитую: "Солнечные зайчики в стареньком трамвайчике"

... тобто продовження теми зайців-бідолах ))