17.08.2018 18:01

для всіх

173

7 | 8

 © Ірин Ка

Чиєсь кохання...

з рубрики / циклу «Ліричні настрої»

Зістригло літо довгі коси, 

В них колір - золото ланів

Й складає вечори у стоси.

Мов з жару місяць, очманів, 

Гойдає зіроньку з завзяттям, 

Ще молодик, ще гострий серп.

Короткий вік отого щастя...

Блукає шепіт поміж верб.

Схилили з сумом свої віти, 

Під спів замріяних цикад.

Зірки яскраві - неба квіти, 

Зриває серпень... зорепад...

Життя - то спалах, диву світу, 

Немає часу для жалів.

Чиєсь кохання в коси літу

Упало... в золото ланів.

Київ, 11.08.2018