Тетяна Чорновіл Ромашко моя світанкова
Ромашко моя світанкова,
В імлі твоя ніжність казкова
Мов марево, снами повите,
Тремтить у росі з пелюсток.
Моє незбагненне кохання,
Прости мені краплі вагання
За мить, як наважуся пити
Чарівного трунку ковток.
Так трепетно, ніжно до болю
Сердець відчувати сваволю.
Не шепотом, подихом лише
З пелюсток роси не схитни.
Дай руку, ходімо стежками
За обрій, де трави шовками,
Де літо в туманах колише
Ромашкові росяні сни.
09.08.2015 09:30 Тадм => © |
 гарно. дуже! |
08.08.2015 07:49 Георгій Грищенко => © |
 Як завжди чудово, заворожуюче. Бажаю міцного здоров`я |
07.08.2015 11:25 Олена Вишневська => © |
 Зачудована поезія, пані Тетяно! Надзвичайно сподобалась!!!! А картинка яка....! ) |
 07.08.2015 10:29 критик => © |
"цілебна" - очевидно від слова "цілебат"? |
07.08.2015 07:24 Тетяна Белімова => © |
 Дуже гарно! Поетично! |
07.08.2015 01:33 Серго Сокольник => © |
 А ще й цілебна, Таню!!!))) |
06.08.2015 23:17 Ганна Коназюк => © |
 Гарно... |
06.08.2015 22:03 Люлька Ніна => © |
 З перших строк зразу поринула у казкову романтику. Так ніжно і так приємно. Чудово, душевно і дуже гарно. |
06.08.2015 21:47 Панін Олександр Мико... => © |
 Ніщо плин видінь не порушить, Лікуються стомлені душі Мов сонечка, жовті ромашки... Роси діаманти блищать... Замріяний рай ромашковий, Бурштиновий, ніжний, шовковий, Співають закохані пташки, Гартується щастя печать... |