01.09.2018 13:50

для всіх

244

4 | 4

 © Савчук Віталій Володимирович

Мацаю небо...

з рубрики / циклу «Все і всі»

Стерплими пальцями з острахом мацаю небо. 

Небо на дотик як камінь, халепа. 

Штрикаю поглядом жовте, розпечене око. 

Око скупиться на сльози, - скіпа. 

Вітер по степу гуляє у піжмурки з пилом. 

Пил до легень розпеченим шилом. 

Щелепи міцно затисну, щоб більше не дихать. 

З розуму щоб до строку не з`їхать. 

Земле, благаю на бога, крутись врешті швидше. 

Хай врешті вечір схололо задише. 

Хай з неба рясно посиплються крапельки-зорі. 

Щоб у очах стали сльози прозорі. 

Хай з краю неба шкіриться місяць, - байдУже. 

Сльози від щастя наповнюють... 

і ніколи не душать!