ПРО ДЯДЕЧКА СЕМА

з рубрики / циклу «Героїчне та іронічне»

Той дядько дивиться на все – і посміхається

Крізь зуби:«Хай Україна ваша люба

Свиней по закутках пасе.

Гібридну, кажете, війну

Орда російська нав’язала??

Це МИ привезли Сатану

Сто років тому…

Вам замало?»

Вже й душі почали скупать

Оті заморські казнокради…

Їм на сумління наплювать,

Хай ллється кров –

Під шквалом

«ГРАДІВ».

«Не діждете… Шакали ви!

Ще гірші їх…» ПЕКЕЛЬНА ДРАМА.

В країни, наче у вдови,

Пробито серце

Холуями.

Терновий натягли вінець,

Останні сили забирають…

Геть, нелюди! Ще не кінець –

Господь Всевишній добре знає,

Як молиться ота вдова,

Як діток захищає ревно…

У неї – світла голова,

Любов і Віра – сестри кревні.

Вона для того вам дана,

Аби всі маски позривати…

Ганебна, підла ця війна

Скінчиться скоро…

Вас – за ґрати.