Гроза
з циклу "Війна"
...Глазницы воронок
мне выклевал ворог
...слетая на поле нагое.
........Я - ГОРЕ,
А. Вознесенский
Старим єнотом полощу
свої роки під шум дощу,
як вийду на балкон.
Стає там затишно мені,
спішать мурахи по спині
і тихо хилить в сон.
В студентських опиняюся роках,
де до пера просилася рука
на кухні втомленого дисидента.
І був мені солодким той «застій»,
рядки лунали в пам`яті моїй
від Вознесенського до Євтушенка...
Та з неба – блискавка, в нікуди
гуркоче грім раптовий, будить
і розриваяє сни:
російської літератури
пливуть сторі́нки у баюри
на згарищі війни.