05.09.2018 09:23
для всіх
140
    
  6 | 6  
 © Анатолій Костенюк

Гроза

Гроза

з циклу "Війна"

........Я - ГОЙЯ!
...Глазницы воронок
мне выклевал ворог
...слетая на поле нагое.
........Я - ГОРЕ,
А. Вознесенский

Старим єнотом полощу

свої роки під шум дощу, 

як вийду на балкон.

Стає там затишно мені, 

спішать мурахи по спині

і тихо хилить в сон.


В студентських опиняюся роках, 

де до пера просилася рука

на кухні втомленого дисидента.

І був мені солодким той «застій», 

рядки лунали в пам`яті моїй

від Вознесенського до Євтушенка...


Та з неба – блискавка, в нікуди

гуркоче грім раптовий, будить

і розриваяє сни:

російської літератури

пливуть сторі́нки у баюри

на згарищі війни.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.10.2018 20:28  Надія Крайнюк => Костенюк 

Так, так. Російська література... Ви праві, пане Костенюк. Закінчувала моя донька школу. В програмі Іван Багряний. Ми про нього сном-духом нічого не знали. Я як прочитала, була настільки вражена від тієї страшної правди... Невже прийде час, коли ми звільнимось від російського впливу?
Дякую вам за вірш!

 06.09.2018 08:25  Тетяна Белімова => Костенюк 

Останні рядки вразили... Колись був дуже популярним роман Юліана Опільського "Ідоли падуть". Напевно, нині в Україні настали часи, коли ідоли падають дуже щільно - один коло одного. І це дуже боляче. Мабуть, ми скоро "вкриємося" новими ідеалами, наче змія новою шкірою, повернемося до свого, оцінимо себе, власну спадщину, і нам полегшає.

 06.09.2018 00:20  Лора Вчерашнюк => Костенюк 

Гарно написано))))) Ні єдиної фальшивої ноти!!!! Чудово!!!!

 05.09.2018 13:19  Панін Олександр Миколайович... => Костенюк 

Чудово.
Трагічні душевні рядочки.