Стежка
Закрила двері… йду, не обертаюся,
Хоч важкий, дуже важкий перший крок
Зрадливо за минуле у думках чіпляюся,
Страшить дорога через терни до зірок.
Та й чи зірки чекають в кінці шляху?
А, може, це дорога в нікуди?
Обрізати чи можна крила птаху?
Чи можна зупинити поїзди?
У кожної душі свої глибини,
І висота у кожного своя.
Складаю з щабелів свою драбину,
Дістати неба, де моя зоря.
Закриті двері… хоч мала шпаринка
Запрошує вернутися назад.
Та попід ноги стелиться стежинка,
Вже нова пишеться зі ста моїх балад.
