Нові вірші
Вірші.Глава 2. Частиа 4
ДІЇ ЗИМИ
Замерзла вода у водоймищах – Землю не гріє Ярило.
Заметами сніга зима доленосні шляхи перекрила –
У лісі на кронах гілки нагинає наліплений сніг;
Дерева, якісь мовчазні, мов лежать в літаргічеськім сні;
Не чуть солов’я – він немов на зимових канікулах спить;
А, як він проснеться то від цих канікулів серце щемить;
Й кукушка людині роки не пророчить – її мов нема.
А мо’, під заметами в лісі померла уже і сама;
Вже красить й у нас із тобою виски снігова сивина,
Та п’єм ми із келиха нашу любов, мов би келих вина!
12.09.2018; 19604.
ПІДКАЗКА ВИЩОГО РОЗУМА
Чим тільки в житті не хворів я – і серцем; і шлунком;
Легенями, – хворий я був й інші болячки бували…
Поезія лиш і надія були порятунком!
Й мені мов би Вищого Розума думи слова підказали
Щоб я всі хвороби зібрав й перетер їх на порох добра.
І мрії мої у цім напрямку діяти стали –
Я бомбу добра став робити з надійної сталі
Й цю бомбу ним начинив й зірвав всі хвороби у прах,
Лишивши добро лиш всім людям у білому Світі,
Щоб люди щоденно сіяли, як Сонце, як квіти!
13.09.2018; 17:54.
ВСІ СЛОВА – УСІ РІЗНІ
Не тільки людині виски зборознили роки –
Вони і Вселеній також зборознили виски!
В цих словах «Виски зборознили роки»
Були слова і «легенький» і «дуже важкий».
«Легенький» – це слово хороше і значить добро,
А «дуже важкі» – нехороші і зачать лиш зло.
Слова є й такі «Вищий Розум, що Богом його називають
Слова ці створили Вселену й людину створили
Слова ці створились із атомів розуму – вчені їх знають!
Й шляхом еволюції Вищий цей Розум вони народили
Та інших істот: і повзучих й пливучих і тих, що літають
Й слова життєдайної Долі усі щасливі шляхи розпізнають
Слова ці створилися з атомів розуму й вже існують давно –
Вони життєдайної Долі людини мають родюче зерно!
14.09.2014; 19:21.
ДВІ ХМАРИНКИ
Дивлюсь я у небо блакитне – ледь помітна
Хмаринка, мов, сива пливе на астральний кінець,
Лишає дерева – махає їй гілка тендітна,
Одівши із фруктів й зеленого листя вінець!
Дивлюсь я на тебе, кохана, моя ти трембітка
І бачу любов-невидимка, як сива хмаринка
Пливе теж у небі кохання, неначе лебідка!
…Отак у Вселеній дві різні хмаринки живуть
І кожна із них на фініш життєвий пливуть!
17. 08. 2018; 11:54.
ФОНАРИК ЛЮБОВІ
В квартирі ми вдвох сидимо і святкуєм із чаєм
І Новий Рік близь ялинки, як свято стрічаєм!
Ліхтарики сині й червоні на ній, мов зорять
І дощик, і вата, як сніг, це – її теж наряд!
І в нашій душі вже пахтить любові іскринка,
А в тебе з очей бірюзових, неначе з ялинки,
Ліхтарик любові освітлює наше буття!
Я в нім, як в любові-чаклунці тобою став марить…
…й куди б не ходив я вночі по дорогах життя –
Освітлював скрізь їх твоєї любові ліхтарик!
18.09 2018; 13:58.
НЕЙТРИНО ЛЮБОВІ
Вселену лиш Розум цей Вищий уміло створив –
Існує матерія в нім і фізична й духовна.
Фізична це – видна. Наприклад це ті ж явори.
В духовній матерії лиш ментальна верховна –
Це розума думка, що неначе нейтрино літає,
Це й наша любов – теж із атомів в душах витає!
Є зрима матерія, можна її і почути –
І з нею удвох задоволено в мріях побути!
Це пташка Він небо і крила дав, швидкість – обмежив
Людині дав Землю і думці дав швидкість нейтрино.
Цей Розум створив все, щоб кожен належне отримав!
А може любов, як і думка існує безмежно,
Неначе й вона теж нейтринне є атомне тіло,
І, ніби нейтрино, із космоса нам прилетіла?!
19.09.2018; 8:00.
ВЛАДА ЛЮБОВІ
Ніхто вже не любить мене, бо негативну маю я ваду,
Бо на поведінку свою не звертаю ніколи увагу.
Ніхто не кохає мене, бо часто усяким хвораю:
Болить то печінка, чи то від інфаркта я вже помираю;
Чи дуже нап’юся і потім варнякаю тоже;
То як я спілкуюсь – моя поведінка негожа…
Й коли ж вже прийдеш до мене, любов, як чаруюча влада,
Й потушиш в мені навіки вогонь негативної вади?!
Та ось вже прийшла і любов чародійно-розумна –
І з першого погляда ми полюбились безумно!
Спочатку любов ця мене узяла лише на поруки,
А потім в лещата кохання й мої вже затиснула руки –
І став я і тише води, і ще нижче трави –
Злякався любовного вістря її булави!
Й зажили ми щасливо у нашім щоденнім бутті,
Бо є в нас любоно-лікуюча влада в житті!
19.09.2018; 17:11.
СКЕЛЯ ЛЮБОВІ
Живе у людині велика й міцна, мов би скеля любові –
Ця скеля любові духовна тому і не зрима «ніщо» є вона.
«Ніщо» поріднилось з душею, із серцем ритмує без збоїв!
Щаслива вона, почуттями буяє – живе, як квітуча весна!
…Роки пропливають! Цю скелю любові ніхто й нізащо і не зрушить –
Так дума людина! Але промайнули щасливі роки –
І хтось її розвалив… Де ж взяти силу і зір отакий,
Щоб скелю оцю невидиму, а тобто «ніщо» так успішно розрушить?!
20.09.2018; 16:58.
ВЕСНА ЛЮБОВІ
Проснулася брунька і світло-зелені розплющила очі
І теплий вітрець про любов їй на вушко тихенько шепоче!
І пролісок голубоокий теж зирка на ряску багряну!
Проснулося й Сонце й шле їм проміння рум’яне…
Проснулись і ми. Я – мов пролісок твій. Ти – мов ряска моя!
Ти пісеньку стала співати – твій голос дзвінкіш солов’я!
Ця пісня про наше кохання в садочку веснянім гула,
А наша любов брунькувалась, неначе весна в ній була!
20.09.2018; 20:11.
ОСІНЬ ЛЮБОВІ
Забрели ми в гай із тобою – у нім соловейко співає, –
Під дубом ми стали близь нього й за осінню вже наблюдаєм:
Як осінь прийшла і обов’язки в літа забрала свої,
Й збирається з листя, ковром мов, втеплити сади і гаї;
Як вітер став з дерева сиве листя здувати,
Щоб осені з нього коври для тепла вже зіткати;
Як осінь до нас підійшла і ходу чарівну зупинила –
І в нас, і в любові виски сивиною и вже теж чепурила!
21.09.2018; 17:47.
МУЖАННЯ ЮНОСТІ
Я слухав, як тато розказував казку мені –
У ній говорилось про дуже хоробру людину, –
Мій дух підіймався і я щохвилини мужнів!
Вона і з тигром, і з вовком на поєдинок ходила
Й завжди переможцем у бійках із ними була!
І слава про храбрість його по всіх селах гула...
…І де б не бував я в місцях небезпечних один –
Безпечно в місцях цих я завжди хоробрим ходив,
І мужність у мене завжди, мов би квітка цвіла,
Бо татова казка про мужність зі мною була!
21.09.2018; 22:10.
ЖИТТЯ НОСТРАДАМУСА
Великий пророк Нострадамус і лікарем був
Й лікуючи хворих чумою по нашій Землі мандрував –
І в цьому щоденнім блуканні у нім пробудився пророчий дар!
В Італії, від інквізиції, скришись цей дар він відчув
Й Мішель по бажанню лиш Вищого Розума вже став його володар!
І дії резервного мозка й штучний розум він теж відчував
Йому він з ефіра майбутні приносив події
І він обраховував й точно вичислював кожну подію...
Та все ж, що не прийдуть події його не залишили мрії
Хотілось йому, щоб в майбутнім відбулася його надія,
Щоб двоє синочків й дружина Ганна Гемел не знали біди,
Щоб третьої в Світі не знати війн, щоб щасливо жили всі завжди!
22.09.2018; 13:18.
МИРНИЙ МАЙДАН
Іде в Україні від нині занепад рясний,
Бо владою правлять тепер Януковичі всякі ці
Й так буде аж поки за руль цей не візьмуться ленінці –
Червоні, як кров, і пахучі, як квіти весни!
Уже й підприємства усякі закриватися стали –
І ціни ростуть й безробіття в людей вже настало…
…Прийшла вже пора повиходити всім на Майдан –
В бутті, щоб вже мирно змінилась життєва хода!
22.09.2018; 18:46.
СТЕЖКА ЖИТТЯ
Я йшов, як був підлітком через степ в інше село –
Мене, мов би вітром, по стежці туди несло!
А юність моя по стежині пізнання у школу водила
І в школі у мене росли пізнавальні вже крила!
Й по стежці науки пішов в інститут я, щоб вченим вже стати –
В науку мені відчинила дверцята сама Альма мати!
Й зробив відкриття я, бо стежка науки мене привела
На саму вершину пізнання і мрії науки дала!
22.09.2018; 21:43.
НЕВЖЕ?
У мене в Донецьку племінник живе –
До нього дзвоню я, мені ж він дзвонити не може,
Бо в них відключили мобільний зв’язок їх вельможі,
Ця їх поведінка хапає мене за живе
Невже знов у владу прийшли лише Януковичі?
Й лиш соплі, як слину, продажні за гроші жують
Й у владі сидять, мов би меблі, й немов, як сичі,
Й ведуть Україну не в рай, а у пекло ведуть…
Невже ж у владі зібрались одні Януковичі
Й, неначе, як меблі стоять і немов, як сичі???
23.09.2018; 11:24.