У вікнах веранди
У вікнах веранди
на білих гардинах
притихла печаль…
Зів’яли троянди
на сонних картинах…
Лиш чути рояль…
Годинник – мій зрадник
дві стрілки лукавих
тихцем приховав.
А я все шукаю
на чорних і білих
утішних октав…
Питаю: «Де щастя?»
в дієзових зливах
осінніх сюїт.
Та, видно, згубилось
в етюдах мінливих
між тактів і літ.
