Гіркий дим
Знову наповнить легені,
І зірветься на хрип
Втомлений голос.
Може то просто листя
Пріло чадить у осінь,
Щоб небо ставало сірим.
Дим застує очі
І сльози - то тільки мить
Прозрінь кришталевих
Майбутнього льоду.
Чомусь так нестерпно гірчить
Попелом проминулим.
Дим не розвіяний вітром.
Втікати куди?
