18.10.2018 14:02
для всіх
133
    
  1 | 1  
 © Добродій Ольга Іванівна

Опало листя

Опало листя вже з дерев, 

Строкатим килимом вмостилося під ноги.

Як учні, на кожнісінькій з перерв, 

Розсипалося на стежки і дороги.


Опало листя, і дерева в самоті

Чекають, що, хоча б на мить, вернеться.

Покрили землю покривала золоті, 

Мине зима, й самотність теж минеться.


Опало листя, обірвало мотузкИ, 

Своє походження і рід свій обірвало.

Кленові, липові і з яблуні листки, 

Летіло листя і на землю разом впало.


Дерева плакали, по стовбуру дощем

Стікали сльози через кожного з листочків, 

Бо як загоїти гіркий батьківський щем, 

Коли від тебе йдуть сини і дочки?


Сміялось листя в кожнім легкім кроці, 

Ось де братерство, рівність справжня тут!

Сміялось, тішилося, максимум емоцій –

Мить щастя, доки мітли люди не візьмуть.


І коли всі лежатимуть у ямі, 

Вишневі, явора чи дуба діточки, 

Заплачуть мовчки, тяжко, до нестями, 

Батьківські найдорожчі згусточки.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!