Опало листя
Опало листя вже з дерев,
Строкатим килимом вмостилося під ноги.
Як учні, на кожнісінькій з перерв,
Розсипалося на стежки і дороги.
Опало листя, і дерева в самоті
Чекають, що, хоча б на мить, вернеться.
Покрили землю покривала золоті,
Мине зима, й самотність теж минеться.
Опало листя, обірвало мотузкИ,
Своє походження і рід свій обірвало.
Кленові, липові і з яблуні листки,
Летіло листя і на землю разом впало.
Дерева плакали, по стовбуру дощем
Стікали сльози через кожного з листочків,
Бо як загоїти гіркий батьківський щем,
Коли від тебе йдуть сини і дочки?
Сміялось листя в кожнім легкім кроці,
Ось де братерство, рівність справжня тут!
Сміялось, тішилося, максимум емоцій –
Мить щастя, доки мітли люди не візьмуть.
І коли всі лежатимуть у ямі,
Вишневі, явора чи дуба діточки,
Заплачуть мовчки, тяжко, до нестями,
Батьківські найдорожчі згусточки.